Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України має зробити справедливим право воїна вибрати підрозділ Сил оборони після самовільного залишення частини (СЗЧ) – з армії до Нацгвардії, з прикордонників до армії і навпаки.
Усуньте проблемні причини і Сили оборони отримають підготовлених бійців.
Якщо держава в обличчі МОУ справді хоче повернути військовослужбовців після СЗЧ, то час думати не лише відомчо, а по-державному, і перестати займатися цивільно-політичною імітацією вирішення проблеми.
Реклама:
Воїни, які зараз з різних причин в СЗЧ, пройшли війну, бачили смерть і роками виконували бойові завдання.
Вони точно не бояться кримінальних проваджень, судів чи віртуальної вʼязниці. Звідти теж можна піти воювати, бо камер і зараз не вистачає на всіх.
Тому бюрократично розраховувати, що загроза покарання сама по собі змусить усіх повернутися, — помилка людей, які ніколи не були в окопі між життям і смертю.
Багато військових вибрали долю СЗЧ не через війну. Вони пішли через конкретні проблеми у своїх підрозділах, через командирів та зневіру в системі, яка часто не змогла і не хоче бачити власних помилок.
Сьогодні постановою Уряду з ініціативи МОУ, без врахування реальної у кожному випадку причини СЗЧ, воїнам пропонують єдиний варіант: повертайся лише до підрозділів тих Сил оборони, звідки ви з якоїсь причини пішли. Якщо були у ЗСУ, то повертайтеся лише туди. Без права піти воювати в Нацгвардію, прикордонну службу чи ДСТЗІ, або навпаки.
За таких обставин значна частина вмотивованих військовослужбовців не повернеться в систему, внутрішні проблеми якої спонукали конкретного бійця в конкретних умовах прийняти непросте і точно незаконне рішення покинути службу.
Багато воїнів з тисяч СЗЧ готові знову виконувати бойові завдання та захищати Україну. Але не там, де нерідко саме командири не побачили проблеми або вважали людську втому або інші причини лише примхою окремого бійця.
У чому ця збочена узагальнена бюрократична логіка?
Хто з тих, хто писав положення сухої постанови, мав шанс померти або бачив той окоп і смерть вживу?
Якщо людина знову готова воювати, має бойовий досвід, підготовку та бажання служити, то чому система не дозволяє їй повернутися до іншої складової Сил оборони — ЗСУ, НГУ, ДПСУ?
Зараз ми маємо парадоксальну ситуацію.
З одного боку держава говорить про нестачу людей, складнощі з мобілізацією та необхідність поповнення війська.
З іншого — бездумно і бездушно сама ж створює бар'єри для повернення до Сил оборони тих, кого вже навчила, підготувала і хто має реальний бойовий досвід.
Це абсурд.
Нам не потрібно шукати цих людей на вулицях. Вони вже є. Вони вже воювали. Вони вже довели свою готовність ризикувати життям за Україну.
Ми, перший корпус АЗОВу, зараз вимушені просити адвокатів, ДБР, поліцію, суди у кожному окремому випадку дати можливість воїну після СЗЧ повернутися саме до нас у підрозділ, а не там, де у нього були проблеми.
Так не має бути. Нам є чим займатися на фронті, окрім бюрократичної тяганини і виконання функції держави там, де її повинен вирішувати Уряд.
Це суперечить самому принципу запропонованої реформи, яка покликана спростити процес повернення без додаткового навантаження на судову систему.
Потрібно дати можливість воїнам після СЗЧ повернутися до строю без прив'язки до тієї структури, з якою пов'язані причини їхнього складного рішення.
Держава відкрила двері для повернення. Але залишила лише один вузький прохід, який є несправедливим до людей, які мають право жити і обовʼязок померти, захищаючи Батьківщину.
І поки цивільні і без бойового досвіду чиновники виконавчої влади рахують кримінальні провадження та судові справи, армія продовжує втрачати людей, які могли б виконувати бойові завдання вже сьогодні.
Якщо мета держави — посилення оборони, то варто думати не про те, як покарати більше людей, а про те, як справедливо повернути до війська якомога більше підготовлених і мотивованих воїнів.
Бо для всіх, хто в СЗЧ, головне питання — не куди він повернеться. Головне — щоб в ньому бачили живу людину і дали йому справедливе право повернувся до Сил оборони України.
Представники Уряду, усуньте проблемні причини і сили оборони отримають підготовлених бійців.
І додатково, ви побачите результат відразу. Люди повернуться туди, де в них бачать живих людей, а не лише штатну паличку, яка у вигляді подвигу виживатиме десятки днів у забутому командирами окопі в тилу ворога.
Святослав Паламар "Калина"
Джерело
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Read the full article at Ukrainska Pravda →
UA