The headline suggests that Ukraine's accession to the EU would merely be a formal recognition of an existing reality.
На шляху євроінтеграції Україні вже недостатньо просто виконувати необхідні вимоги та адаптувати своє законодавство до європейських норм (імплементації acquis communautaire).
Перегляд підходу до євроінтеграції – дорога з двостороннім рухом. В Україні п'ятий рік триває повномасштабна війна. Сам Європейський Союз теж змінюється. Він швидко перетворюється з суто економічного і регуляторного союзу на безпековий та геополітичний блок. Сьогодні ключовими орієнтирами для Брюсселя є Європейська стратегія готовності (Preparedness Strategy), Європейська оборонно-промислова стратегія (EDIS 2030) та курс на стратегічну автономію.
Тому Україні варто позиціонувати себе не лише як країну, що потребує підтримки, але як державу, яка має унікальний досвід протидії загрозам і може зробити вагомий внесок у безпеку та стійкість всієї Європи. Тобто ми можемо стати "донором безпеки та життєстійкості", без якого нова європейська архітектура в сьогоднішніх реаліях просто неможлива.
Реклама:
Тож якою може бути стратегічна рамка цього процесу?
Читайте також: Доброчесність у вищій освіті – невід'ємна частина європейського майбутнього України
Очікування vs реальність: подолання розривів
Розрив між очікуваннями і реальністю відчувають обидві сторони. Попри війну, ЄС бачить сфери, де прогрес України загальмувався або став імітаційним.
Насамперед, це стосується верховенства права та судової реформи. Брюссель вважає, що війна не виправдовує збереження старих корупційних схем у судах та висуває претензії щодо політичного впливу на призначення суддів.
Окрім цього, згортання реформи децентралізації через надмірну концентрацію влади у центрі стає ризиком. Напруга між центральною владою та місцевим самоврядуванням (мерами великих міст), а також між самоврядуванням та військовими адміністраціями часто сприймають, як відступ від демократичних стандартів.
ЄС непокоїть недостатня прозорість у процесах відбудови. Європейських платників податків лякає можливість корупції за відсутності єдиної цифрової системи контролю за коштами, які виділяють на відновлення.
Нарешті, Європейський Союз негативно ставиться до спроб втручання держави в управління стратегічними підприємствами ("Енергоатом", "Нафтогаз"), адже це суперечить нормам ОЕСР, які є обов'язковими для вступу до ЄС.
З іншого боку, Україна часто стикається з "бюрократичною сліпотою" Брюсселя, який вимагає дотримання мирних процедур у воєнний час.
Наприклад, вимога швидко впроваджувати дорогі "зелені" технології (Green Deal) є економічно неможливою для промисловості, яка працює під постійною загрозою обстрілів. Схожа ситуація і з бюджетною політикою: ЄС наполягає на фінансовій дисципліні, тоді як значну частину українських коштів спрямовують на оборону. Зрештою, скорочення соціальних витрат або підвищення податків в умовах знищеної економіки можуть призвести до соціального вибуху.
Напруження також виникає навколо агроекспорту. Захист європейського фермера та аграрного сектору (через лобізм Польщі, Угорщини та Франції) призводить до вимог обмежити український агроекспорт. Для України це одне із ключових джерел валютної виручки під час війни, тому будь-які блокування сприймаються, як "ніж у спину".
Ще одна проблема – правила державних закупівель: процедури, які добре працюють у мирний час, не завжди відповідають потребі швидко ухвалювати рішення в умовах війни (наприклад, закупівля дронів "на вчора"). ЄС наполягає на відкритих тендерах за європейськими правилами, що в умовах секретності оборонних замовлень паралізує логістику ЗСУ.
Отже, непорозуміння виникає через різницю в оптиці. ЄС продовжує розглядати Україну як "стандартного кандидата", а ми бачимо себе "екзистенційним захисником" Європи.
Для подолання згаданих розривів ЄС має визнати стійкість (resilience) головним критерієм успіху українських реформ на шляху євроінтеграції. У підсумку, це означатиме курс на взаємну інтеграцію обох сторін під гаслом "Разом до стійкої Європи".
Читайте також: Європейська інтеграція, яку видно у ваших платіжках: навіщо громадам корпоративне врядування
"Разом до стійкої Європи": практичні кроки
Перший крок – синхронізація Національної системи стійкості України з Європейською стратегією готовності (Preparedness) до будь-яких криз – від воєнних загроз та кібератак до пандемій і кліматичних колапсів. Україна готова передати ЄС свій унікальний досвід функціонування держави, бізнесу і суспільства в умовах повномасштабної війни та швидкої кризової адаптації.
Наприклад, політична ініціатива зі створення "україно-європейського хабу стійкості" дозволила б поєднати український інноваційний підхід в сфері стійкості з європейським інституційним потенціалом. Такий крок посилить сумісність між Україною та ЄС як на політичному, так і на оперативному рівні, а Україна може стати логістичним і експертним хабом у системі цивільного захисту для країн Східного ЄС і НАТО.
Паралельно потрібно створювати спільні з ЄС інститути прогнозування загроз та оцінки ризиків на національному та регіональному рівнях (на базі шту…
Read the full article at Ukrainska Pravda →The headline suggests that Ukraine's accession to the EU would merely be a formal recognition of an existing reality.
Bias read (Center): The headline presents a neutral observation without overtly favoring any side. It implies that Ukraine's EU membership is a formality rather than a transformative event, but does not explicitly endorse or criticize this view.
UA