Багато квітів, але немає врожаю: що робити, щоб на кабачках з’явилося більше зав’язей

Росія активно посилила репресії в окупованому Криму після повномасштабного вторгнення в Україну, впровадивши систему таємних викрадень, які мають відбиття від початку окупації. За даними української правозахисної організації "КримSOS", у 2014–2024 роках викрали 104 осіб, з яких 43 стали жертвами в перші два роки окупації. У 2022 році ця практика отримала формальне нормативне схвалення у вигляді засекреченого указу Президента Володимира Путіна, який дозволяє затримувати людину без рішення суду "за протидію Спеціальній військовій операції". Формулювання в документі настільки розмите, що люди викрадаються за будь-який прояв нелояльності – від участі в партизанському русі на Херсонщині до підписки на українські телеграм-канали, знайденої в телефоні під час "фільтрації".

Організація Mnemonic, яка спеціалізується на зборі, збереженні та аналізі доказів порушень прав людини і воєнних злочинів під час війни в Україні, встановила і верифікувала 94 людини, які стали жертвами насильницьких зникнень від початку повномасштабного вторгнення і до кінця 2025 року. Ідеться про викрадених безпосередньо в Криму, однак до них треба додати ще понад сотню верифікованих українців, яких таємно доправили до Криму після викрадення на окупованій частині півдня України. Переважно це жителі тимчасово окупованих районів Херсонської, Запорізької та частково Донецької областей.

Російська влада використовує систему таємних викрадень як інструмент придушення нелояльності. Викрадення відбуваються в особливих ізоляторах, які приховані від адвокатів і родичів. Люди, яких викрадають, часто піддаються фізичному та психологічному примусу, щоб отримати "зізнання". Після цього їх утримують у статусі інкомунікадо – у ізоляції, без зв'язку з зовнішнім світом. Контролюючі органи покривають ці викрадення, а окупаційні суди легалізують їх, коли викрадений – через безвихідь і тиск – готовий підписати будь-які свідчення.

Організація Mnemonic, разом із пошуковою командою Українського архіву, провела глибокий аналіз інформації про викрадення в Криму. Вони виявили, що ці викрадення відбуваються за чітким алгоритмом. Щороку приблизно однакова кількість людей викрадається – не перевищуючи і не занижуючи план, щоб і не перенапружуватися, і не псувати статистику. Це цілеспрямована державна політика, яку проводять переважно одні й ті самі силові структури, насампертіні ФСБ.

Кримчани, яких окупаційна влада підозрює в нелояльності й українських симпатіях, викрадають, катують, вибиваючи "зізнання", а потім місяцями й навіть роками утримують у статусі інкомунікадо. Домогтися справедливості, зіткнувшись із цією системою, – неможливо. Викладена інформація є частиною серії статей, які розглядають різні етапи репресій в Криму, включаючи перші місяці окупації, виникнення системи викрадень, її зміни після початку повномасштабного вторгнення та роль Криму як транзитного хабу для людей, викрадених на інших окупованих територіях.